Форма війни

Тобі личить так форма воїна 
 Ллється венами кров нескорена
Ти незламна як предки трипільські 
Завжди в серці любов материнська 

Ти відроджена карою нелюдів 
І пророчена смертю катів 
Жах несеш для ворожих урядів 
Стала прикладом світу братів 

Дівочу сукню 
На броню та зброю 
Змінила щастя 
На біду весною 
Та твої очі 
В Балаклаві сяють 
Мрію не відберуть 
І зозуля у путь 
Ніжно так проводжає 

Най кукує у путь 

Залишена доля у полі де квіти 
Залишено світле життя 
А зараз руїнами граються діти 
Хто ж знав, що таке майбуття?